Обробка заліза

 

Ковальство — обробка металів способом гарячого кування.

На території сучасної України ковалі завжди користувались великим попитом, про їх майстерність складали чимало легенд. Вважалось навіть, що ковалі знаходились під покровительством бога Сварога. Ковальство завжди нерозривно пов’язували з магією – простим людям здавалося, що вміння та досвіду недостатньо, аби виготовляти такі шедеври. Стати ковалем міг не кожен, та й зараз ковалів не так вже й багато – щоб займатись цією справою, потрібен не тільки талант, а й висока дисциплінованість.

ІСТОРІЯ КОВАЛЬСТВА

Ковальство на землях сучасної України відоме з часів трипільської культури, ще задовго до н. е., а виробництво заліза та його обробка методом гарячої ковки — зі скіфської епохи що значною мірою було зумовлене багатими покладами червоного і бурого залізняку та болотяних руд. Стрімкий розвиток в галузі обробки металу відбувся у XV-XVI ст., з’явилися більш вузькі спеціальності – ковальство з виготовлення годинників, голок, ювелірних виробів тощо. З XVIII—XIX ст. кузні були в кожному селі. Традиційними ковальськими інструментами в цей час були великі молоти та маленькі молотки, а також рубила, обценьки та пробійники. Наприкінці XIX-го ст. з’являються інші інструменти: гайкові ключі, лещата, пили-ножівки, розточки, ножиці по металу.

Майже в кожному селі були розташовані, як правило на околиці, кузні, у яких були горно, закріплене на вертикальній колоді кувадло, точило, корито з водою для охолодження виробів, стояк для підковки чобіт.

ПРОЦЕС КУВАННЯ

Процес кування відбувався так:

1) коваль брав шматок металу та розігрівав його в горні до червоного кольору, де горіло деревне вугілля (горіння підсилювалося роздмухуванням полум’я за допомогою міхів).

2) брав кліщами залізо, клав його на кувадло та бив по ньому молотом, надаючи предметові потрібної форми.

3) помічник-підліток допомагав, виконуючи роль молотобійця.

4) викувавши річ, її кидали у корито з водою для загартування.

ВИРОБИ КОВАЛІВ

Ковалі займались здебільшого виготовленням речей господарського призначення (молотки, лопати, ножі, сапи, замки, клямки, цвяхи, залізні ворота, сокири, ворота,  огорожі, стремена) та зброї. Важливими видами ковальства також вважалась окова возів і підковка коней. У гуцулів було поширено бляхарство – виготовлення дрібних побутових речей і прикрас із кольорових металів. Ковалі вміли також плавити мідь та інші метали.