Ткацтво в Україні

В Україні льон, коноплі, а також вовну здавна використовували як ткацьку сировину. Вирощування тих чи інших прядивних культур залежало від природно-кліматичних умов. Обробка волокон та прядіння пряжі для створення тканини стало одним з найважливіших хатніх занять у кожній родині в селах.

 Льон

 Коноплі

Етапи заготівлі волокна:

1) Сівба і збір. Терміном сівби волокнуватих рослин згідно з народним календарем вважався досить тривалий період — від Благовіщення (25 березня за ст. ст.) до середини червня. Сіяти бажано було на повний місяць, після теплого рясного дощу. Льон та чоловічі стебла конопель (плоскінь) збирали у серпні, жіночі стебла (матірку) залишали дозрівати на сім’я. 

2) Висушування.  Достиглі рослини в’язали у горстки та сушили на сонці. 

3) Биття. Сім’я із головок льону та матірку били праником, льон частіше — цепом. 

4) Вимочування та тіпання. Після биття рослини вимочували у воді, м’яли й тіпали, аби позбавити волокно від терміття. Останнє робили на бетельні, терниці, трапачці, використовували рубель, тіпали об стовп або будь-що.

5) Розчісування прядок волокна. Наступним етапом було розчісування кожної прядки волокна (микання мичок). Для цього призначалися дерев’яний гребінь, який встромлявся в спеціальний отвір в ослоні чи припічку, або кругла залізна щітка з набитими цвяхами (дергальна), котру прив’язували до лави. Остаточне очищення волокна робили за допомогою чесальної (пачісної) щітки зі свинячої щетини, кінського волосіння або тонких цвяхів.

6) Сортування волокна. Одночасно проводили сортування волокна за якістю.

7) Прядіння волокна.  Готове до прядіння пасма волокна знову накладали на гребінь або навивали на кужіль (куделю). При прядінні повсюдно вживали веретено, а також механічну прядку. Для перемотування ниток використовували мотовило. На кінець XIX — початок XX ст. для ткання застосовували горизонтальний ткацький верстат.