Обробка глини. Історія гончарства

  Найдавнішим ремеслом українців є гончарство. Воно з’являється ще в епоху неоліту (7 тисяч років до нашої ери), а розквітає в часи трипільської культури. Спочатку глиняні вироби ліпили вручну і обпалювали на відкритому вогні або в звичайних печах.

Все кардинально змінилося після винаходу гончарного кола (ІV тисячоліття до нашої ери). Спочатку він був ручний і обертався доволі повільно, потім вдосконалився і став у середньовіччі швидкісним, отримав ножний привід, і це стало свого часу значним переворотом у розвитку всього гончарного ремесла. Люди навчилися робити багато виробів з глини, це не тільки посуд, але і різні сувеніри, прикраси, іграшки, кахель. 

Коли в Х ст. утворилась Давньоруська держава, виробництво гончарного посуду потроху розвивалось та збільшувалось, досягло високого розвитку. Особливо це стосувалось міст. З використанням спеціальної обпалювальної печі - горна -  виготовлялася основна маса керамічного посуду. Вироби почали покривати непрозорою, а пізніше і прозорою поливою. 

Для XIV ст. було характерне виготовлення зручного дешевого посуду, в якому готувались страви. Він оздоблювався лощенням, дерев’яними штампиками – кружальцями, промінчиками, зубчиками, зірочками, ласточками. З'являється досконаліший ножний круг.

Вищого рівня гончарство здобуло в XVII-XVIII ст. У цей час вироби розписувались не тільки ангобами, а й емалями – керамічна фарба, схожа на скло. Це відкрило можливість для використовування різних кольорів, збагатило палітру гончарів.  З'являються осередки гончарного ремесла.

В XIX ст. кожному району, який займався гончарним промислом, стали притаманні певні особливості. Вони залежали перш за все від якості тих матеріалів, які використовували в роботі, рівня технічного розвитку виробництва, традицій даного регіону та інших факторів.

Однак з 70-80-х років ХХ ст. гончарне ремесло в Україні потроху занепадає. Досвідчених гончарів залишається все менше. Замість них все більше стали поширюватись напівмеханізовані цехи з виробництва кераміки, заводи, що виготовляли масову продукцію, яка імітувала народні вироби гончарів. Традиції народних майстрів знаходили відображення в роботах художників-керамістів Львова, Києва, Одеси.